Людмила Йосипівна зустріла невістку з роздратуванням. Поступатися їй свого єдиного синочка вона нізащо не хотіла.
Однак Олексій не збирався слухати матір, тому тій зрештою довелося змиритися з тим, що син одружиться зовсім не з тією дівчиною, яку б вона хотіла бачити поруч із ним.
– Полюбити Лєру ти мене все одно не примусиш, – пробурчала Людмила Йосипівна.
Після того, як дружина Олексія чекала на малюка, чоловік вирішив, що мати пом’якшиться.
Однак він дуже помилявся. Мати не тільки не пом’якшилася, а, навпаки, стала ще холодніше ставитись до невістки.
Внучку Людочку, яку й назвали на її честь, свекруха цуралася і жодного разу не назвала онукою.
Упереджене ставлення до дівчинки помітила не лише мати, а й тато. Олексій не витримав і вирішив поговорити із матір’ю на цю тему.
– Чому ти така холодна з моєю дочкою? – поцікавився чоловік, заїхавши після роботи до Людмили Йосипівни.
– Ти все перебільшуєш, – награно посміхнулася жінка.
– Мамо, ти думаєш я цього не помітив? – З роздратуванням промовив Олексій. – Хотілося б знати причину.
– Немає жодної причини, – мати, сильно занервувавши, підійшла до вікна.
– Я думав, що після появи онуки ти не тільки переглянеш своє ставлення до Лєри, а й полюбиш Людочку, – ображено прошепотів він.
– Синку, не варто надумувати…
– Мамо, ти жодного разу за три роки не взяла внучку на руки! – роздратований Олексій схопився з місця. – Досить робити з мене дурня!
– У мене спина болить, – поспішила знайти собі виправдання Людмила Йосипівна.
– Мамо, годі брехати! – Олексій стукнув кулаком по кришці столу. – Скажи прямо, що ти не любиш свою онучку!
– Добре, – жінка присіла на своє місце і холодним голосом промовила. – У мене зовсім немає жодних почуттів до цієї дівчинки…
– Це твоя онучка! – знову стукнув кулаком син.
– І що? – Людмила Йосипівна докірливо подивилася на нього. – Не можу ж я змусити себе її любити!
– Може, тобі хоч просто почати спілкуватися з нею? – запропонував Олексій. – Я думаю, ти дуже швидко звикнеш до Люди. Вона дуже розумна та весела дівчинка.
– Синку, боюся, що толку не буде, – з небажанням озвалася жінка.
Однак син стояв на своєму, бажаючи довести матері, що вона не має рації і їй варто спробувати налагодити спілкування з онукою.
– Гаразд, спробую, тільки заради тебе! – рішуче видихнула Людмила Йосипівна.
– Приходь до нас на вихідні, – у Олексія з’явилася примарна надія, що мати таки прийме онучку.
У п’ятницю ввечері жінка зателефонувала синові та з сумом у голосі повідомила про те, що не зможе прийти.
Олексій одразу зрозумів, що мати вирішила ухилитися від спілкування з онукою та невісткою.
– Я б справді прийшла, але, на жаль, сильно прихворіла, – Людмила Йосипівна зайшлася в неприродному кашлі.
Олексій з жалем зрозумів, що мати бреше. Однак він не збирався так просто здаватися.
Наступного дня чоловік відправив дружину та дочку з гостинцями до Людмили Йосипівни.
Заздалегідь її ніхто не попередив, тож жінка ніяк не очікувала побачити за дверима родичів.
– Нас до вас відправив Льоша, – зніяковіло промовила Лєра, зустрівшись поглядом зі свекрухою.
– Проходьте, як прийшли, – важко зітхнула вона, і невістка зрозуміла, що жінка зовсім не рада їх бачити.
Коли Лєра почала роздягати дочку, свекруха швидкими кроками пішла на кухню.
Невістка чула, як вона там шарудить пакетами, але й подумати не могла, що жінка ховає продукти.
Лєра з донькою пройшли на кухню, і дівчина змінилася в обличчі, побачивши, як свекруха швидко розсовує по холодильнику пакети з їжею.
Стало очевидно, що жінка будь-кого чекала в гості, але тільки не невістку і внучку.
Злегка почервонівши від побаченого, Лєра сіла на табурет і посадила дочку собі на коліна.
Краєм ока вона бачила, як Людмила Йосипівна суне в холодильник дорогу ковбасу, сир, сік, шоколадне печиво та торт.
Це було те, що дівчина встигла побачити, коли зайшла на кухню. Коли свекруха зачинила холодильник, вона прискіпливо подивилася на невістку та внучку.
– Чай питимете? – Жінка задала гостям чергову фразу.
– Не відмовимося, – зніяковіло відповіла Лєра, якій дуже хотілося, щоб дві години, на які їх відправив чоловік, закінчилися якнайшвидше.
Людмила Йосипівна неквапливо розлила по кухлях чай і полізла в кухонну шафку.
Через кілька секунд вона поставила перед невісникою вазу з цукровим печивом, яке, мабуть, не їлося багато років, і карамельками, об які можна було зламати зуби.
Ділитись тим, що було у неї в холодильнику, свекрусі явно не хотілося. Лєра цілком виразно це зрозуміла, побачивши “гостинці” на столі.
Від усвідомлення цього їй стало ніяковр. Вона поспішила якнайшвидше покинути квартиру свекрухи, пославшись на те, що дитині потрібно через годину спати.
Людмила Йосипівна, здавалося, була дуже рада тому, що родичі так швидко пішли.
– Ми більше до твоєї мами не підемо! – Лєра з порога повідомила чоловіка про своє рішення. – Ти не повіриш, що вона утнула…
– Що знову сталося? – насупився чоловік і схрестив руки на грудях, чекаючи на розповідь.
Дружина у фарбах розповіла йому про те, як його мама ховала смаколики в холодильник і, як потім поставила перед нею та онукою солодощі “радянських часів”.
Олексій, не витримавши, зателефонував матері, та зажадав пояснень. Відповідь його вразила:
– Не збираюся я пригощати дорогими смаколиками всіх поспіль!
У цей момент син остаточно зрозумів, що мати ніколи не прийме ні невістку, ні онуку. Йому було дуже прикро це визнавати, але й нав’язуватись більше не збирався. На віку, як на довгій ниві. А старість ніхто не скасовував…
Копіювати
