Декілька місяців тому загинув мій єдиний синочок Нестор. Ми з невісткою довго не могли оговтатись, адже для нас це невимовна втрата.
Проходили дні, тижні, місяці, а біль не вщухав. Ми як зазвичай чекали його з роботи, готували йому улюблені страви, але він не приходив. І більше ніколи не прийде. Мені дуже хотілося, щоб все було як раніше, але на жаль, нічого вже не можна було змінити.
Єдине, що нас тримало при житті — це дитина. Невістка чекала на первістка, а коли народила, то виявилось, що хлопчик неймовірно схожий зі своїм батьком. Він дарував нам багато радості. Завдяки йому ми з невісткою дуже добре ладнали. Згодом вона пішла на роботу, а я доглядала внука.
Коли малюк трохи підріс, подруга покликала мене на заробітки. Потрібно було доглядати жіночку в Італії, вимагалась медична освіта, яку я якраз мала. Тому вирішила, що гроші зайвими не бувають і відпросилась у невістки. Поїхала туди й підписала контракт на 5 років без виїзду.
П’ять років здавалися мені цілою вічністю, я мріяла повернутись додому та потішити свого внучка гарними подарунками. Тому повернулась, не попередивши нікого про приїзд. Хотілося зробити сюрприз невістці.
Тоді я й не здогадувалася, що Іра і мене неабияк здивує. Коли я увійшла до хати, біля вхідних дверей побачила чоловіче взуття та куртку. Перше, що я подумала, що це, мабуть, гості прийшли. Але помилялась.
Виявилось, що моя невістка вже давно живе з іншим чоловіком. Це мене засмутило. По-перше, вони проживають у моїй квартирі й ніхто мене про це не попереджав, а по-друге, мій онук цього чужого мужика називає татом. Як же вона так скоро забула мого сина і знайшла собі другого?! А потім я звернула увагу на стіни. Там не було жодної фотографії мого сина! Ви можете таке уявити?
Це була справжня зрада, і я хотіла тієї ж секунди їх прогнати з квартири, але мене зупиняли очі онука, які дивились на мене так, наче це був мій Нестор. Трохи заспокоївшись, я вирішила дозволити залишитись невістці з онуком, але лише їм обом. Тоді вона почала зі сльозами благати дозволити залишити цього мужика, мовляв, вона закохалась у нього тому, що він нагадує їй мого сина та дуже любить малого.
Потім навіть подруга телефонувала та вмовляла не ламати долю дівчині. Але я вважаю, що вона не мала права його приводити в житло мого сина. Тому тепер нехай обирає: любов чи хата. А ще мене мучать думки, можливо, вона мого сина і не любила ніколи? Як так швидко можна все забути й спати з іншим?
Не знаю як мені тепер з нею спілкуватися, якщо я навіть в очі її дивитися не хочу?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Копіювати
