У 2021 році володимир путін отримав на стіл кілька сценаріїв розвитку війни в Україні
Загалом аналітичні відділи практично всіх російських силових структур регулярно, а не тільки 2021-го, працювали над розробкою сценаріїв і формуванням очікуваного перебігу подій, до того ж не тільки щодо України, а практично всіх країн, з якими межує рф.
Саме на зламі 2013−2014 путін ухвалив план Владислава Суркова з гібридного роздроблення України на «народні республіки».
Це було одне з тих рідкісних глобальних рішень, які він зробив на користь «кирзачів» — адже Сурков представник військової розвідки, ГУ ГШ ЗС рф (ГРУ).
Причин тому було кілька, і серед них, як на той момент високий рівень довіри і лояльності путіна до Суркова, так і те, що сценарій Суркова мало чим відрізнявся від сценаріїв ФСБ і СЗР рф, але був значно райдужнішим.
Чим завершився план Суркова, ми прекрасно знаємо.
Але 2021 року на столі у путіна, приблизно за пів року до початку повномасштабного вторгнення, лежали чергові витяги з аналітичних звітів, згідно з більшістю з яких, швидкої та переможної війни з Україною не вийде, а вона стане затяжною та виснажливою, що спирається на людський ресурс. І тільки за рахунок більшого людського ресурсу і оголошення загальної мобілізації рф переможе — до 2028!
Примітно те, що настільки песимістичні дослідження путіну надали ФСБ і СЗР рф, причому у «зварювальників» (служба зовнішньої розвідки) був найпесимістичніший прогноз щодо як втрат ЗС рф, так і результатів — захоплених територій.
Можливо, саме з цієї причини Сергій Наришкін був настільки скукоженний під час озвучуваних пропозицій путіна про включення т. зв. «ДНР» і «ЛНР» до складу рф, адже він прекрасно розумів, до чого все йде і чим завершиться.
А тепер питання — чий сценарій сподобався Путіну найбільше, якщо він зважився на повномасштабне вторгнення?
Так, путін вдруге довірився «кирзачам» і прийняв спільний сценарій МО та ГШ, від Сергія Шойгу і Валерія Герасимова. Ця солодка парочка обіцяла путіну Київ за 3 дні, марш-кидок на Львів, Одесу на блюдечку з повним контролем Чорного моря й навіть Молдову. Результат ось цього всього нам теж прекрасно відомий.
Були запущені негативні сценарії, і загалом саме за ними розвивалася ситуація протягом перших місяців 2022 року, але потім навіть найнегативніші прогнози виявилися, порівняно з суворою реальністю, досить позитивними.
Високих втрат у техніці та людському ресурсі, яких почали зазнавати російські окупаційні війська у 2023 році, не могли припустити ні «феси», ні «зварювальники». До речі, вельми примітно, що прогнози від ГРУ так само були негативними, як порівняти із солодкою єрессю МО і ГШ, хоч яким би це дивним не здавалося.
Ситуація погіршувалася і за рахунок того, що оголошена у 2022-му році «часткова мобілізація», яка була гібридно- загальною, не стала регулярним явищем. І її відсутність у 2023 і 2024 роках призвела до погіршення загальних сценаріїв і показників.
Причому путін так і не наважується запускати процес чергової мобілізації, намагаючись обходиться сторонніми ресурсами, наприклад, вербуючи найманців в інших країнах і купуючи послуги КНДР у постачанні м’яса на забій.
З іншого боку, відтягування загальної мобілізації дає змогу путіну розраховувати на більший людський ресурс і можливості підтримки більш затяжної війни, покладаючись виключно на піхоту.
Зараз багато говорять про те, що путін не має наміру завершувати війну, і хоче продовжувати її і далі, немов це якесь одкровення з небес і це не було зрозумілим і раніше. Але факт у тому, що про нинішні умови, в яких воює росія, не могли подумати в жодній із російських силових структур.
Це, мабуть, найгірший сценарій з усіх можливих. Але при цьому небажання путіна проводити загальну мобілізацію зараз, з одного боку, робить цей сценарій ще більш катастрофічним для російської армії, а з іншого — привід говорити про його намір воювати роками, з перспективою таки проведення загального збору в якомусь осяжному майбутньому.
Ну, а за свою підставу Шойгу та Герасимов ще відповідатимуть, і станеться це вже найближчим часом. Я б навіть сказав, дуже найближчим.
Копіювати
