Коля з Оленою дуже довго відкладали на власне житло. До того жили у невеличкій однокімнатній квартирі, яку купили після весілля. Ну на що грошей вистачило – те і брали, як то кажуть.
Але коли народився третій син Павлик, то зрозуміли, що вдома так тісно, і яблуку ніде впасти! Почали шукати якісь варіанти, відкладати гроші. Раз звернулися за допомогою до мами, Василини Михайлівни:
– Мамо, сама розумієш, що нам дуже тісно. Нема куди навіть ліжечко поставити.
– І що ти хоч від мене?
– Будь ласка, позич нам гроші. Ми віддамо все до копійки, обіцяю
– Ага, то ти з цією дівахою будеш у мене ще гроші циганити? Ні, сину. От поки вона твоя жінка – я ні гривні тобі не дам. А що як вона захоче розлучення потім та житло собі забере?
Пані Василина не любила свою невістку. Навіть коли діти народилися, то вона їх довго не приймала. Казала, що онуки нагуляні, що не буде байстрючаток виховувати. Коля намагався нормально говорити з мамою, аби вона змінила таке ставлення до невістки:
– Але це моя жінка! Я її вибрав.
– Сину, хто, як не мама, порадить тобі, як зробити краще! Напиши заяву на розлучення, поки не пізно.
Але Олена була дуже хорошою мамою. І трьох дітей виняньчила, роботу знайшла гарну, вдома було чистесенько, холодильник тріщав від смачної їжі. Однак, пані Василині все було не те. Любила приходити та свої порядки наводити. Звісно, її “навчання” супроводжувалися лайкою та докорами.
На щастя, батьки Олени допомогли з фінансами. Ну і ще один чоловік додав кругленьку суму. Коля купив простору, чотирикімнатну квартиру, в будинку є приватний дитячий садочок та декілька магазинчиків, поруч великий парк та дитячий майданчик. Діти бігали від однієї кімнати до іншої, плескали в долоні, стрибали від щастя.
На новосілля приїхали батьки Олени, куми. І запросили ще бабусю Василину. Вона показово ходила, все прискіпливо розглядала:
– О, то у твоєї жінки посудомийка. Сама рученятками не любить мити?
– Мамо, ну що ти починаєш?
– А це що таке? Робот-пилосос? Йой, люди добрі, то вже не можна ганчірку взяти в руки і помити?
– Тихо, мамо, не псуй свято!
Однак, всі чекали на ще одного гостя – тата Коли, Артура Романовича. Його батьки розлучилися декілька років тому і чоловік поїхав закордон на заробітки.
І тут заходить пан Артур з великим подарунками. Внукам привіз солодощі, одяг, іграшки. Невістці подарував мультиварку.
– А що ви цього зрадника у гості покликали? – фиркала за столом пані Василина.
– Тобто? Це мій тато, дідусь..
– Ага, такий дідусь, як я балерина! Ти забув, що він нас покинув? Аліменти не платив, в гості не приїжджав
– Мамо, що ти мелеш? Тато з тобою розлучився, коли мені було вже 19. І ти сама забороняла мені з ним спілкуватися. Я тихцем йому телефонував та писав. Він допоміг мені купити машину, за весілля заплатив. А ти не прийшла навіть на вінчання до нас.
– Так він про тебе геть не хотів дбати. А я твоя мама!
– Мама? Ти мама тільки на словах. Коли ми прийшли до тебе за допомогою, то ти відмовила Хоча знала, що у нас проблеми з грошима. А тато мені подарував 20 тисяч доларів. І це він привіз з Німеччини кухонну техніку для Олени. Ти свою родину зруйнував, то тепер хоче і нас розлучити? Хочеш, аби я був також нещасний, як і ти? Ні, такого не буде!
Василина гонорово підвелася з-за столу, навіть ні з ким не попрощалася та поїхала геть. А пан Артур весь вечір грався з онуками, хвалив невістку за смачну вечерю та чудову гостину.
– Знаєш, сину, навіть найрідніші люди здатні робити боляче.
– Але вона ні дітей не любить, ні Олену. За що вона так?
– А я не знаю. Ну ти щасливий, маєш свою родину. А на маму не зважай. Може, прийде час та вона усвідомить свою помилку.
Пані Василина встигла всім родичам поскаржитися, що її син прогнав з новосілля, що він любить більше горе-батька, ніж її. Хтось повірив у її казочки, а хтось підтримав Колю.
А дідусь обіцяв приїздити до онуків частіше. Тим паче, йому в тій квартирі завжди раді!
А мама? Що та “мама”? Ні любові, ні підтримки. Одні сварки та скандали. Добре, що дідусь не такий!
На Вашу думку, чому свекруха себе так поводить? Чому вона зіпсувала новосілля дітям?
Копіювати
