Українська заробітчанка з Хмельниччини, яка хотіла повернутися на Батьківщину, проте передумала, розказала, чому її шокувала ситуація на польсько-українському кордоні.
При цьому Ольга Цепельська зізналася: захворіла і повернулася в Жешув.
Про це йдеться у її листі на Global Village.
Жінка розповіла: приїхала на пост “Корчова”, стала у чергу. При цьому жінку відмовляла її роботодавиця від поїздки додому, але жінка пам’ятала про стареньких батьків.
Проте, постоявши у черзі на кордоні кілька годин, підхопила цестит і тепер не відходить від туалету і п’є таблетки.
“Але знаєте, що? Моїм там, у Хмельницькій області, буде без мене легше. Бо їхні сусіди, коли почули, що повертаюся, почали їх сторонитися. Одна жінка навіть сказала мамі, що «ліпше би твоя доця сиділа в тій Польщі й не рипалася, аніж заразу до нас тягнути!». Заодно «виспівала» мамі, яка я безвідповідальна, сяка-така, хитрожо*** придумала колись з України втікати, «а як там припекло – то бігом назад!». Я не здивуюся, коли моїм хтось захотів би через мене вікна побити – наші люди «добрі», – розповіла жінка.
І розказала: з її села на заробітках багато людей.
Також жінка зізналася: на кордоні було справжнісіньке пекло.
“Привіз бусик на кордон, пункт Корчова. Я приїхала під вечір, дивлюся – то не черга, то просто якийсь «майдан» стоїть, скільки око бачить! І черга не рухається! Було зимно, стало ще холоднішати, а мені закортіло в туалет. Стою вже більше години, терплю, але таки відбігла, бо несила. Вертаюся назад – а мене в чергу землячки вже не пускають! «А нема чого було бігати! Ви собі, жіночко, гуляєте, а ми за вас маєм стояти!» В мене істерика почалася, то тоді зглянулися, пустили назад.
А переді мною, чую, крики! Двоє хлопців побилися за місце в черзі. Поляки, хоч і мурижать в черзі, але поволі пропускають, а наші – чомусь ні. Тримають людей довго, а нові все підходять, тиснуться, штовхаються, мучаться. Це так нам «допомагають» «тримати відстань»! «Дбають», щоб не сталося нових заражень вірусом!”, – розповіла жінка.
І уточнила: повернулася назад.
“Нас клянуть, мало не матюкають, кричать, щоб сиділи, де сидимо, «запроданці». «Ага, приїдете, будете тут всюди швендяти, і через вас усі повмирають!. Чого в нас за люди такі? За що своїх так ненавидите, гірше від ворогів? Ну, і ще в мене питання – невже не могла наша держава хоч якось допомогти людям, що їдуть додому? Невже не можна було тимчасово відкрити більше пропускних пунктів на кордоні, щоб заробітчани цілу ніч на морозі не мучилися? Невже ми, громадяни своєї держави, так нічого не варті?!!! “, – емоційно резюмувала вона.
Копіювати
