Неймовірна історія військовослужбовця Олега Богуцького змушує вірити в дива, адже його з побратимами під час виходу на нуль буквально врятував… звичайнісінький кіт.
А тепер все по порядку.
Родина Богуцьких мешкає у місті Городок Хмельницької області.
До повномасштабного вторгнення рф Олег впродовж певного часу працював за кордоном – у Польщі.
Після повернення додому він знайшов роботу в рідному місті – у великій фірмі, відкритій польським бізнесменом, що займалась зерном.
Перші дні великої війни.
Одразу після початку великої війни чоловік добровільно пішов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки свого міста, аби стати на захист України.
“26 лютого 2022 року він пішов сам у військкомат зі словами: “Якщо будемо всі сидіти вдома, ховатися, то хто ж нас буде захищати?”, – пригадала його дружина.
Рідним Олег пояснив, що іде на війну заради них і своєї маленької дочки.
“Я пішов (боронити свою країну, – Ред.) заради сім’ї, заради вас”, – зацитувала Аліса слова чоловіка.
З дочкою Камілою (фото: Аліса Богуцька)
Шлях військовослужбовця
Спочатку Богуцького залишили служити в Городку – в роті охорони.
Згодом він пройшов курс навчання й був переведений у Київську область – захищав небо над столицею в силах ППО.
“Збивав ракети над Києвом. Захищав небо”, – уточнила дружина військовослужбовця.
Нині чоловік воює на Запорізькому напрямку у складі 56-го Окремого стрілецького батальйону.
Мужній захисник і коханий чоловік (фото: Аліса Богуцька)
Проблема на нулі
Дружина Олега розповіла, що коли той вирушив на перше своє триденне завдання, з ним стався дивовижний випадок.
“Як він мені розповідав, це був його найперший похід. Він ішов “на роботу” на три доби – на нуль. І коли вони вже саме виходили… Це тоді були дощі. І така погода була, наскільки я зрозуміла, похмура… Вони трішки не знали місцевість, оскільки перший раз туди поїхали”, – пригадала жінка.
За її словами, Богуцький із побратимами не були впевнені, куди точно потрібно іти, щоб вийти на наші позиції.
“Коли вони виходять (з бойового завдання, – Ред.), там хлопці під’їжджають на машинах і вже їх чекають. Але вони не були впевнені, куди йти”, – пояснила Аліса.
Історія порятунку
Жінка уточнила, що наші хлопці в певний момент лежали на землі, оскільки був обстріл. І тоді, за словами її чоловіка, “звідкілясь кіт узявся” й почав “лапою бити його по обличчю”.
“Встає той кіт і нявкає. Ніби як іде й показує дорогу. І вони (бійці, – Ред.) пішли за тим котом”, – розповіла жінка.
Врешті-решт Олег і його побратими (один з яких був поранений, що суттєво ускладнювало пересування групи) “вийшли” за твариною і змогли приблизно зорієнтуватися на місцевості.
За словами Богуцької, чоловік навіть хотів забрати того кота з собою, хоча в цілому котів “не дуже полюбляє”. Проте коли бійці сідали в машину й почали шукати хвостатого, його вже поруч не було – “як вітром знесло”.
Реакція дружини
Жінка розповіла, що спершу в цю історію й сама не повірила.
“У мене такі аж, мурашки… Молимось, звісно, всі. Просимо Бога. Це, напевно, якийсь янгол-охоронець. Посланець від Бога, чи що… Іншими словами я не можу це пояснити, з його розповіді”, – зауважила вона.
Насамкінець Аліса зізналась, що переживати все це – неймовірно непросто.
“Коли він мені це розказував, у мене були сльози… Плакала… Навіть зараз коли про це згадую – мандраж по тілу проходить… Але я просто знаю, що Бог є на небі. Й переконуюсь у цьому. Молимось і просимо. І проявляє Бог своє добро”, – підсумувала дружина бійця.
Копіювати
