Вояж Зеленського по Європі закінчився.
Меркель і Макрон обіцяли повернути РФ до ПАРЄ і добудувати Північний потік-2. Розшифровую: Німеччина і Франція відкрито визнали, що власні бізнесові перспективи цікавлять їх суттєво більше, ніж війна в Україні.
Тож єдине, над чим вони і надалі працюватимуть у нормандському форматі, — це примус Зеленського до втілення планів Кремля у вигляді Мінських угод, які явно не вигідні Україні.
Що ж сам Зеленський? Чи то обіцяв перемовини із сепаратистами, не сподіваючись, що Макрон відразу розкаже про це всьому світові, чи то у властивій йому манері обіцяв щось таке, що не спроможний був зрозуміти ні сам президент Франції, ні обидві делегації з перекладачами.
Словом, вкотре нечітко висловлювався, залишаючи трактування своїх слів речникам команди і даючи можливість кожній зі сторін сприймати ці слова так, як їй вигідно.
У решті — нічого нового. Що суть, що риторика — один в один з тим, що робив Порошенко. Тут у мене виникає питання. Якщо переливати з пустого в порожнє, щось зміниться?
Якщо робити все те, що п‘ять років робив Порошенко, війна завершиться?
Тим часом до Конгресу США вже внесли законопроект про запровадження санкцій, які критично ускладнять добудову «Північного потоку-2» та зашкодять іншим московським газопроводам.
То нагадати чинному Президентові, як він ішов на вибори з тим, чого «Свобода» домагається від початку війни, — з обіцянкою змінити нормандський формат перемовин на будапештський? Чи він почекає, доки про це нагадає суспільство?